Кодеин Purple Drank Белореченск

Вот была у меня такая история, братцы. Мне однажды кинули на улице проходящие мимо гопари, закладку с кодеином. Я был молод и горел желанием почувствовать что-то новое, да и в глаза бросилась эта маленькая пастилька соблазна. Решил я себе купить тишку за буму и попробовать эту штуку, прямо в школе, братухи!

Ну и я так и сделал, чё. Жизнь мою сразу меняла свои краски, когда я, курил свой первый плановый сигарет, втюхав этот кодеин. Началось всё сразу, на тишку я сразу надел этаминал натрия, чтобы чувства были ещё сильнее, чтобы кумарит мозги по полной программе, а я ощущал этот вторяк в полной мере.

Вот сижу я в классе, слушаю уроки, а там на уме только одно – как вернуться в тот самый сонный мирок, где всё так классно и беззаботно. И вот однажды, не выдержал я, братаны, и решил покурить свои закладки в школьном туалете.

Затягиваюсь, чувствую, как седативный эффект начинает охватывать меня, как голову витают будто бы облака. Эти неприятные ощущения стали забываться, и мир вокруг меня изменился. Вся эта серая школьная рутина, уроки и домашки – все они стали играть по-другому, братаны. Все было просто ахуенно.

Но, батеньки, у нас не всегда бывает всё так сладко и беззаботно. Как-то раз меня выдали в школе, братишки. Стою я себе в туалете, курю свои закладки, а тут прямо на пороге стоит злобный директор, смотрит на меня с омерзением и пристрастием.

Говорит мне так, типа: "Ты, блять, как смел то сюда ходить! Ты этот гадкий наркотик куришь прямо в школе, портя себе мозги!"

Я тут же понял, что все мои кайфы и эйфория закончились - пришло время для неприятностей. Мне объявили отчисление, братцы. Вот так я быстро и неожиданно остался без школы, а все из-за этого маленького пластика с кодеином.

Но, знаете, душевной болью меня опять кумарит, когда вспоминаю об этом, братва.

Так что, ребятки, не идите по моему пути. Не тратьте своё время и свою энергию на пустые кайфы и попытки сбежать от реальности. Жизнь – это гораздо больше, чем наркотики и тёмная сторона гопниковского мира. Поверьте мне, братаны, лучше стремиться к своим целям, развиваться и быть честным перед собой и окружающими.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.